Вже вдруге в своєму житті частина команди організації вимушена була виїхати з регіону, охопленого війною. Новою приймаючою громадою для частини людей з організації стала Ворохта, що в Івано-Франківської області. Маючи досвід роботи з ВПО з 2014 року в громадах Донеччини, а також власний досвід як ВПО (внутрішньо переміщені особи) з окупованого Донецька до Краматорська та інших громад України у 2014 році, команда чудово знала, наскільки важливою є підтримка людей, які опиняються в такій ситуації. Тому ГО «Точка Доступу» впродовж червня-грудня 2022 року стала локальним партнером у проєкті «Соціальна адаптація під час кризи».
Цей проєкт був створений для інтеграції та соціальної адаптації вимушених переселенців у приймаючих громадах та охоплював 9 громад. Його реалізацією на національному рівні займалась Громадська Спілка «Громадські ініціативи України» за підтримки UCBI. Локальними партнерами у Ворохтянській громаді стали релоковані представники ГО «Точка Доступу».
У межах цього проєкту учасники заходів познайомились із місцевою культурою та традиціями, відвідали 6 майстер-класів, де змогли опанувати прикладні навички: варіння мила та кремів, плетіння різдвяних вінків, в’язання гачком, готування піци та виготовлення виробів із солоного тіста, а також ази робити в програмі «Canva». Учасники прослухали тренінги-лекції з проєктного менеджменту, з поводження з вибухонебезпечними речовинами. Проведені заходи дозволили переселенцям не тільки отримати знання та практичні навички, а ще й налагодити соціальні зв’язки, краще зрозуміти місцеву культуру та традиції, що дозволяє ВПО відчувати себе частиною нової громади. Загалом участь у проєкті взяло близько 400 внутрішньо переміщених осіб. Також в новій громаді, яка прийняла переселенців більше, ніж в ній є місцевого населення, ГО”Точка доступу” включилась і в організацію гуманітарної допомоги для ВПО. Так, в нашому новому офісі в Ворохті проводили прийом ВПО міжнародні організації, які надавали підтримку. ми організували обладнання пральними машинами місця компактного проживання ВПО. А також було організовано нашими волонтерами видачу гуманітарної допомоги, яку надав БО “БФ “ВОСТОК-СОС”. На початку весняно-літнього періоду було організовано прийом, сортування та видача одягу для ВПО, що стало дуже актуальною та важливою на той час допомогою, адже наше евакуація та масове переселення розпочались в лютому.
Історію героїчного протистояння Маріуполя і Азовсталі ворогові знає весь світ! Як вам вдалося врятуватись і виїхати з міста під час бойових дій?
Мій чоловік працював на ММК Ілліча – потужному металургійному заводі у Маріуполі. 23 лютого з’явилась інформація, що надвигається страшна біда, на місто йдуть війною, тому було прийнято рішення виїжджати з родиною. Планувалось, що виїзд буде короткостроковим, бо таке ж ми переживали вже у 2014 році. Тому, вважаючи, що ситуація ця ненадовго, ми зібрали наших двох дітей, яким 3 і 11 років, склали мінімум речей, забрали бабусю, якій 90 років, і поїхали до моєї мами – у селище Ланцеве, що у Запорізькій області. Але сталося страшне: на четверті сутки нашого перебування у селище зайшли російські війська, селище опинилося під окупацією. Якийсь час ми вимушено перебували там, під обстрілами. Зникло світло, зв’язок. До речі, нажаль, зв’язку з цим селом немає і по сьогодні. Їжі майже не було, місцеві фермери допомагали, привозили хліб, страх у людей був такий, що сковував. Щоб знайти зв’язок, треба було шукати місце. Так, ми зв’язались з моєю сестрою, яка вже давно проживає у Ворохті, і вона розповіла, що з новин дізналася, як люди виїжджають через Бердянськ, «зеленими» коридорами. Ми вирішили ризикнути, бо вважали, що коридорами буде більш-менш безпечно, доєдналися до колони, і, на щастя, виїхали, але поки тільки до Токмака. Ніч провели в машині, на вулиці, перед танками рашистів, бо нас не випускали одразу. Далі, зранку ми попрямували вже до Василівки, але і там нас з дітьми одразу не випустили, тримали майже цілий день, до ночі. Вночі, через мінне поле, ми їхали далі, і до безпечного місця – Запоріжжя, ми дістались тільки на четвертий день вночі. Вже звідтіля ми доволі швидко дістались до Ворохти.
Олю, розкажіть будь-ласка, чому для переселення ви обрали саме Ворохтянську громаду?
У матеріалі використані світлини з особистого архіву Ольги Боєвої. Знайомство та бесіда з героїнею історії відбулася в інтеграційному центрі у м. Ворохта, на одному із заходів, що відбувся в рамках проєкту «Соціальна адаптація під час кризи», що реалізується Громадською спілкої «Громадські ініціативи України» у 9 областях нашої країни.
