Сьогодні ми говоримо не лише про відбудову територій. Ми говоримо про людей, громади, довіру та рішення, які потрібно формувати вже зараз – разом. Саме тому консорціум громадських організацій – Samoorg – Асоціація сприяння самоорганізації населення, ГО «Центр політико-правових реформ», ГО «Громадська ініціатива Луганщини» та ГО “Асоціація “Відродження та розвиток” за підтримки Міжнародний фонд “Відродження” реалізує ініціативу, спрямовану на об’єднання громадськості, експертного середовища, органів влади та місцевого самоврядування для формування бачення майбутньої реінтеграції українського Сходу.
11 червня 2026 року в Івано-Франківську відбудеться офлайн-зустріч щодо використання цифрових інструментів громадської участі у процесах відновлення та розвитку громад Донеччини та Луганщини.
До участі запрошуємо представників громадського сектору, органів влади, експертів, активних жителів громад та всіх, хто хоче бути частиною формування майбутнього українських територій.
Команда ГО «Точка доступу» запрошує громадські організації та благодійні фонди провести ретрит у Ворохті у горах та місці сили, де легше відновитися, зібрати команду і визначитися з подальшими кроками. Ця можливість пропонується безкоштовно для організацій, що працюють у прифронтових областях або були змушені релокуватися.
Йдеться не про готовий формат, а про можливість організувати роботу так, як це потрібно саме вашій команді. Кожна організація може вибудувати ретрит відповідно до своїх запитів – із фокусом на внутрішні процеси, планування або переосмислення діяльності. Зі свого боку команда ГО «Точка доступу» надає базову інфраструктуру: намети, спальніки та карімати, допомагає з підбором локацій у Ворохті та поруч, а також підтримує в організації процесу. За потреби можна отримати менторську та методологічну підтримку.
Ця можливість підтримати інші організації з’явилася в межах проєкту Імпульс, який реалізують Міжнародний фонд Відродження та Фонд Східна Європа за підтримки Norad у партнерстві зі Sida. Його мета – підтримати стійкість організацій у регіонах, які найбільше постраждали від війни, та посилити їхню участь у процесах відновлення і розвитку.
ГО «Точка доступу» є командою, яка сама пройшла через релокацію, і не один раз перебудовувала свою роботу під нові умови. Цей досвід став основою для розуміння, що саме потрібно організаціям у період змін – не лише ресурси, а й можливість зібратися разом, переосмислити процеси і знайти нові точки опори. Саме тому у Ворохті організація розвиває себе як ресурсний центр для команд, які працюють у прифронтових регіонах або проходять етап адаптації після релокації. Тут можна не лише провести ретрит, а й отримати підтримку, обмінятися досвідом і подивитися на свою діяльність ширше.
– Для багатьох організацій сьогодні робота відбувається в умовах постійної напруги і змін. Ми це добре розуміємо, бо самі проходили через адаптацію і переосмислення. Саме тому в цьому форматі важливо дати командам не готові рішення, а можливість зібратися разом, подивитися на свою діяльність ширше і знайти власні відповіді. Ворохта для цього підходить дуже природно – тут легше сфокусуватися, проговорити важливе і визначити подальші кроки, – розповідає Юлія Житінська.
Якщо ваша організація шукає можливість зібратися командою, провести ретрит, переосмислити підходи до роботи і визначити подальші кроки – у Ворохті для цього є все необхідне. Контактна інформація tochkadostupugo@gmail.com
Матеріал підготовлений у межах проєкту «Імпульс», що реалізовується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.
Команда громадської організації «Точка доступу» запрошує громадські організації з Донецької та Луганської областей – як релоковані, так і ті, що продовжують працювати в регіоні – долучитися до 4-місячної менторської програми, що стартує у травні 2026 року.
Програма поєднує онлайн-роботу та офлайн-візит до нашого офісу у Ворохті.
Ми добре знаємо, що означає починати з нуля або триматися за свою справу в умовах невизначеності. І бачимо, як після 2022 року з’явилися нові команди, які стали опорою для своїх громад. Саме вас ми хочемо підтримати — дати інструменти, впевненість і точку опори для подальшого розвитку.
Що на вас чекає
Протягом програми ми разом пропрацюємо ключові речі, які визначають стійкість і розвиток організації:
як адаптуватися на новому місці та вибудувати взаємодію з громадою і владою;
як зберігати ресурс і сенси команди в складних умовах;
як налагодити внутрішні процеси: від базових політик до системної роботи;
як перейти від ідей до реалізації перших успішних проєктів.
Особлива частина програми – зустріч у Ворохті
Ми запросимо представників команд на дводенний візит до нашого офісу в Прикарпатті. Покриваємо витрати на проїзд і проживання.
Це можливість:
побачити зсередини, як працює наша організація
познайомитися з практиками, які ми застосовуємо щодня
поспілкуватися наживо в безпечному, підтримуючому середовищі
Кого ми запрошуємо
Програма орієнтована на організації, створені після 2022 року, які зараз формують свою основу і шукають опору для зростання.
Найбільше менторська підтримка буде корисною командам, які:
відчувають потребу в систематизації внутрішніх процесів;
шукають чітке розуміння наступних кроків розвитку;
потребують менторської підтримки, щоб зміцнити свою роль у своїй громаді/приймаючій громаді.
Як долучитися
Якщо ви хочете зробити свою організацію більш стійкою, зрозумілою в управлінні та ефективною у впливі – будемо раді бачити вас серед учасників програми.
Документ «Аналіз стану виконання обласної цільової програми сприяння розвитку громадянського суспільства Донецької області на 2022–2026 роки» відображає перебіг реалізації Програми в умовах повномасштабної війни та суттєвих трансформацій у функціонуванні регіону. У фокусі – не лише виконання окремих заходів, а зміна підходів до взаємодії між обласною владою та інститутами громадянського суспільства в умовах безпекових обмежень, релокації та зміни пріоритетів. Аналіз демонструє, що навіть за таких обставин зберігається системна комунікація з громадським сектором, функціонують консультаційні механізми та підтримується діалог із представниками громад, у тому числі тими, які працюють поза межами області. Матеріал також фіксує трансформацію інструментів реалізації Програми – від класичних форматів мирного часу до більш гнучких, адаптованих до воєнного контексту практик взаємодії. Аналіз буде корисним для розуміння того, як змінюється реалізація регіональних політик у кризових умовах та як забезпечується безперервність взаємодії між владою і громадянським суспільством.
В Івано-Франківську ради з питань внутрішньо переміщених осіб із п’яти громад Прикарпаття разом із громадською організацією «Точка доступу» об’єднали зусилля, підписавши Меморандум про співпрацю. Його мета – обʼєднати досвід і зусилля, посилити спроможність рад ВПО, зробити їх більш дієвими та ефективними, а також зміцнити партнерство з органами місцевого самоврядування.
Меморандум про співпрацю підписали ради ВПО Болехівської, Городенківської, Отинійської, Коломийської та Долинської громад спільно з громадською організацією «Точка доступу». У фокусі домовленостей – створення платформи для обміну досвідом, напрацювання спільних рішень і формування спільної дорожньої карти щодо ключових питань внутрішнього переміщення. Підписання документа стало результатом роботи в межах проєкту «Інституційна підтримка: новий імпульс для рад ВПО», спрямованого на посилення спроможності рад та їхньої ролі у громадах.
Цей проєкт став логічним продовженням попередньої ініціативи «Посилення голосу: інтеграція ВПО у життя громад Івано-Франківщини». Завдяки підтримці Міжнародного Фонду «Відродження» та системній роботі з радами ВПО, з’явилася можливість перейти від точкових змін до довгострокових рішень – посилювати інституційну спроможність рад, розвивати їхню роль у громадах та зміцнювати партнерство з органами місцевого самоврядування.
«Для нас цей Меморандум – це не просто формальність, а результат тривалої спільної роботи з радами ВПО. Ми бачимо, як ці органи поступово стають більш спроможними, впевненими і впливовими у своїх громадах. Наступний крок – об’єднати цей досвід і перетворити його на системний вплив на рішення», – зазначає Анастасія Прокопенко, виконавча директорка ГО «Точка доступу».
За словами представників і представниць сторін, підписання Меморандуму – це відповідь на запит часу, коли локальні виклики потребують системних підходів. Кожна з громад уже має власний досвід інтеграції ВПО, пройшла відповідне навчання та посилила свою експертизу – є успішні кейси. Водночас об’єднання зусиль вмотивованих команд відкриває можливості для масштабування ефективних практик, залучення більшої кількості активних мешканців і підвищення результативності роботи.
Відтак, у Меморандумі передбачено проведення спільних заходів для внутрішньо переміщених осіб, консультацій, круглих столів і робочих зустрічей, підготовку рекомендацій до органів влади, а також координацію адвокаційної діяльності. Окремий акцент зроблено на посиленні ролі рад ВПО як представницьких органів у процесах ухвалення рішень на місцевому рівні.
Окремим важливим результатом стало долучення Долинської ради ВПО. Попри те, що вона не була серед учасників проєкту, команда проявила ініціативу та приєдналася до освітніх заходів, посилюючи спільну роботу.
Микита Боєв, керівник проєкту «Інституційна підтримка: новий імпульс для рад ВПО», наголошує: «Для нас важливо, що до цієї співпраці долучилася Долинська рада ВПО, яка не була учасницею проєкту, але проявила зацікавленість до наших освітніх заходів. Це показник того, що ініціатива виходить за заплановані рамки і стає потрібною самим громадам. Ми вже бачимо, як учасники й учасниці не лише обмінюються досвідом, а генерують спільні ініціативи і разом їх впроваджують. Саме це і є нашим ключовим результатом».
Учасники та учасниці проєкту наголошують: ця співпраця відкриває реальну можливість зробити голос внутрішньо переміщених осіб більш видимим, почутим і впливовим у процесах ухвалення рішень. У ГО «Точка доступу» додають: формування сталої мережі рад ВПО – спільноти, яка не лише реагує на виклики, а й впливає на політики та рішення на різних рівнях, – є важливим. Така взаємодія має розвиватися й масштабуватися, щоб посилювати спроможність рад, підтримувати команди та давати інструменти для ефективної роботи.
Проєкт реалізувався ГО «Точка доступу» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
Громадська організація «Точка доступу» продовжує проводити дослідження стану громадського сектору Донецької та Луганської областей. Ми запрошуємо до анкетування організації, які продовжують діяльність у прифронтових громадах Сходу, та команди, які були змушені релокуватися, але продовжують свою роботу та зберігають зв’язок із регіоном.
Дослідження, яке було розпочато у 2025 році, проводиться в межах проєкту «Імпульс» і спрямоване на те, щоб краще зрозуміти, як сьогодні працює громадський сектор Донеччини та Луганщини. Йдеться про досвід організацій у нових умовах, виклики, з якими вони стикаються, наявні ресурси та потреби, що є нагальними для подальшого функціонування та розвитку.
Перший етап – онлайн-анкетування до 31 березня
У фокусі анкетування – організаційна структура, кадрова і фінансова спроможність, наявність фізичного приміщення (офісу), активних проєктів і стратегій розвитку. Вивчаються також ключові програмні напрямки, рівень залученості до локальних процесів, динаміка діяльності в умовах змін, очікування підтримки та фактори, що впливають на сталість команд. Запитання анкети охоплюють ситуацію в організаціях у 2025-2026 році, а також бачення майбутнього на поточний та наступний рік.
До участі в опитуванні запрошуються як релоковані громадські організації з Донецької й Луганської областей, так і ті, що залишаються працювати у прифронтових громадах. Анкету можна заповнити онлайн – це займе близько 10–15 хвилин вашого часу.
Після анкетування команда продовжить дослідження у форматі фокус-груп і глибинних інтерв’ю з представниками громадських організацій, аби краще зафіксувати контекст, у якому працює сектор, інституційні трансформації та перспективи розвитку.
Команда ГО «Точка доступу» проводить це дослідження, щоб сформувати реальну картину стану громадського сектору Донеччини та Луганщини сьогодні. Ми переконані, що такі дані допоможуть краще зрозуміти потреби організацій, посилити співпрацю між ними та створити підґрунтя для рішень, які відповідатимуть реальним викликам і запитам громад.
З усіх питань щодо участі в дослідженні запит на електронну адресу NGO Access Point
Дослідження проводитиметься в межах проєкту «Імпульс: розширення можливостей громадянського суспільства для стійкості та відновлення України», що реалізується Міжнародним фондом «Відродження» у партнерстві з Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає офіційну позицію МФВ, урядів Норвегії та Швеції.
Для громадської організації «Точка доступу» цей рік став періодом інтенсивної роботи з громадами в різних регіонах України – від прифронтових територій до західних областей. У фокусі нашої діяльності залишалися ті процеси, без яких неможливі ані стійкість громад, ані відновлення країни, ані рух України до Європейського Союзу. Протягом року ми працювали з громадами над посиленням локальної демократії, розвитком співпраці між громадянським суспільством і органами місцевого самоврядування, а також над інтеграцією внутрішньо переміщених осіб у життя приймаючих громад. Окрему увагу ми приділяли роботі з радами ВПО – від дослідження їх діяльності та стратегічного планування до підвищення інституційної спроможності через навчання, консультації та технічну підтримку.
Ради ВПО часто сприймають як формальний дорадчий орган – структуру, що існує «для галочки». Але на практиці саме вони можуть стати простором, де внутрішньо переміщені люди переходять від адаптації до впливу: вчаться говорити з владою, формувати спільні запити та брати участь у розвитку громад, у яких живуть.
Саме з таким підходом громадська організація «Точка доступу» реалізує проєкт «Інституційна підтримка: новий імпульс для рад ВПО» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Це продовження роботи над інтеграцією ВПО у життя громад Івано-Франківщини – з фокусом не на окремих активностях, а на посиленні спроможності рад ВПО в реальній щоденній роботі.
Як пояснює керівник проєкту Микита Боєв, для нього ця тема має особистий вимір: «Я сам переселенець з Маріуполя і добре пам’ятаю відчуття, коли ти наче вже в безпеці, але ще не відчуваєш себе частиною громади. Для мене робота з радами ВПО – це не про структури заради структур. Це про те, щоб люди відчули: вони тут не тимчасові, їхній досвід важливий, і вони можуть впливати на рішення, які стосуються їхнього життя».
Саме тому в проєкті акцент зроблено на процесі – навчанні, діалозі, спільній роботі та поступових зрушеннях, які формують довіру і спроможність. У кожній громаді робота рад ВПО починалася з різних умов, але з однаковим запитом — бути почутими і бути корисними там, де люди живуть зараз. На старті це часто було бажання допомагати без чіткого розуміння інструментів і повноважень. У процесі роботи фокус змістився на системність: аналіз потреб, зрозумілі правила взаємодії, спільні рішення і партнерство з місцевою владою. Саме цей шлях – від участі до впливу – і пройшли ради ВПО в Болехівській, Коломийській, Отинійській та Городенківській громадах.
Болехівська громада: коли Рада ВПО стає точкою запуску змін і співпраці
У Болехівській громаді Рада ВПО формувалася як простір активної участі внутрішньо переміщених людей. Члени Ради долучалися до тренінгів і зустрічей передусім як ВПО – з бажанням бути корисними, підтримати одне одного, включитися в життя громади. Ця активність була живою й щирою, але на початку – фрагментованою, без чіткого спільного бачення та розуміння меж і можливостей дорадчого органу.
Участь у проєкті «Інституційна підтримка» стала моментом переосмислення. Від інтуїтивних дій Рада ВПО перейшла до усвідомленої роботи: з’явився аналіз потреб переселенців, опитування, аргументовані звернення та пропозиції. Комунікація з органами місцевого самоврядування поступово перейшла з емоційної площини у робочу – на мові фактів і даних.
Як зазначає Аліна Буць, представниця Ради ВПО Болехівської громади, участь у проєкті дала не лише нові знання, а й практичні інструменти, які вже сьогодні дозволяють ефективніше представляти інтереси ВПО на місцевому рівні. Паралельно Рада ВПО стала більш помітною в самій громаді. Робочі зустрічі, співпраця з центром зайнятості, інформування ВПО про можливості навчання, перекваліфікації та працевлаштування посилили довіру до Ради як до реального представницького майданчика. Саме на цьому етапі команда зробила принципово важливий крок – ініціювала створення громадської організації. ГО не стала альтернативою Раді ВПО, а логічним продовженням уже напрацьованої роботи, що дозволило розширити інструменти впливу, працювати з проєктами та залучати ресурси, і цьому сприяють отриманні у межах проєкту знання.
Ще одним результатом інституційного зростання стала міжгромадська співпраця. Болехівська Рада ВПО почала взаємодіяти з іншими радами, зокрема з Долинською громадою. Спільні заходи стали не просто подіями підтримки, а точками обʼєднання людей із різних регіонів України. Важливо, що така співпраця продовжується: між радами вже є домовленості про подальші зустрічі й обміни, зокрема наступну зустріч у Долинській громаді. Це свідчить про перехід від окремих ініціатив до сталої взаємодії між громадами.
Болехівський кейс показує, як за умов інституційної підтримки Рада ВПО може стати платформою зростання: від особистої активності – до створення громадської організації, від локальної роботи – до міжгромадської співпраці, від підтримки «тут і зараз» – до довгострокових рішень для людей і розвитку громади.
Коломийська громада: коли Рада ВПО стає майданчиком системних рішень
Коломийська громада є однією з найбільших у регіоні за кількістю внутрішньо переміщених осіб. Тут від самого початку було очевидно: за відсутності системного підходу Рада ВПО ризикує залишитися формальним дорадчим органом, який не встигає за масштабом і складністю запитів.
Очоливши Раду ВПО, Тетяна Білявцева привнесла у роботу досвід психологині та управлінця. Це визначило стиль діяльності Ради: не протиставлення «місцевих» і «переселенців», а обʼєднання різних груп людей навколо спільних рішень. Рада ВПО у Коломиї поступово стала простором медіації – місцем, де проговорюються складні питання і шукаються реалістичні механізми їх вирішення.
Найгострішим викликом для громади залишається житло. Інтерв’ю з членами Ради ВПО та активними переселенцями показують: проблема не лише в дефіциті ресурсів, а й у відсутності формалізованих механізмів обліку потреб. Як розповідає голова Ради ВПО Коломийської громади: якщо потреби людей не зафіксовані офіційно – у чергах, реєстрах, рішеннях комісій, – вони не стають підставою для подальших дій і програм. Саме тому Рада ВПО зосередилася на запуску довготривалих процесів: участі в робочих і депутатських комісіях, формуванні черг, інформуванні ВПО про необхідність офіційної реєстрації своїх потреб, навіть попри недовіру до швидкого результату. Це складна й часто емоційно важка робота, особливо з людьми старшого віку, але вона створює основу для системних рішень у майбутньому. Окремо голова Ради ВПО наголосила, що до діалогу запрошуються усі, хто вимушено переселився до Коломиї і будує життя у новій громаді: «Нам потрібні активні люди, і разом з зробимо більше».
Проєкт «Інституційна підтримка» став для Коломийської Ради ВПО інструментом підсилення команди. Навчання і міжгромадське спілкування допомогли учасникам не лише отримати нові знання, а й відчути впевненість у власній ролі. З’явилося розуміння, що Рада ВПО – це повноцінний партнер. адже сьогодні вона працює як точка з’єднання між переселенцями, органами місцевого самоврядування, соціальними службами та громадським сектором.
Кейс Коломийської Ради ВПО показує: інституційна спроможність – це не про швидкі рішення, а про здатність громади витримувати складні виклики і працювати з ними у довгу.
Отинійська громада: інституційна «збірка» з нуля
Отинійська громада – приклад того, як Рада ВПО може формуватися практично з чистого аркуша. На старті частина членів Ради не мала ані досвіду громадської діяльності, ані чіткого розуміння, що таке дорадчий орган і як він може впливати на процеси в громаді. Участь у зустрічах і тренінгах сприймалася радше як можливість дізнатися більше й допомогти окремим людям, ніж як системна робота.
Переломний момент настав тоді, коли Рада ВПО почала вибудовувати власну внутрішню структуру. У межах проєкту фокус змістився на базові інституційні речі – положення, протоколи, фіксацію рішень, регулярність засідань. Саме ці, на перший погляд, технічні інструменти дозволили Раді ВПО стати структурною, зрозумілою та видимою для органів місцевого самоврядування.
Як пояснює голова Ради ВПО Отинійської громади Михайло Гезенко, найбільш цінним для команди стало саме розуміння, як працює документообіг і чому без цього Рада залишається «невидимою», навіть якщо має ідеї та мотивацію. Паралельно важливу роль відіграло міжгромадське мережування. Знайомство з практиками інших рад ВПО дало можливість не вигадувати рішення з нуля, а спиратися на вже наявний досвід. Зокрема, досвід Долинської громади щодо формування черги на житло став для Отинії поштовхом до запуску власного процесу, навіть за умов обмежених фінансових можливостей громади.
Ще одним напрямом роботи стала ідея створення «дорожньої карти ВПО» – зрозумілого маршруту для людей, які щойно приїхали в громаду і не знають, куди звертатися з побутовими, соціальними чи медичними питаннями. Цей підхід дозволяє переходити від ситуативної допомоги до системного супроводу.
Отинійський кейс демонструє, що інституційна спроможність не залежить від масштабу громади. Навіть у невеликій громаді Рада ВПО може стати реальним партнером для місцевої влади – за умови, що її робота вибудувана структуровано, послідовно і в діалозі з іншими громадами.
Городенківська громада: вихід із формальності та робота з довірою
У Городенці на початковому етапі активність переселенців була низькою, а сама Рада ВПО часто сприймалася як структура «для галочки». Бракувало не лише ресурсів, а й віри в те, що участь у роботі Ради може дати відчутний результат. Ситуація почала змінюватися поступово. Участь у проєкті «Інституційна підтримка» дала Раді ВПО чіткі орієнтири – як вибудовувати роботу системно, які питання є справді пріоритетними і як переходити від загальних розмов до конкретних дій. З’явилися регулярні засідання, зрозумілий порядок денний, фокус на аналізі потреб ВПО та пошуку реалістичних рішень.
Як пояснює Світлана Герко, ключовою стала зміна самовідчуття Ради: «Після участі в проєктах громадської організації «Точка доступу» ми відчули, що не самі. З’явилася віра в себе і розуміння, що з місцевою владою можна говорити на рівних. Рада ВПО перестала бути просто словом – з’явилися дії».
Важливим кроком стала робота з довірою, як усередині спільноти ВПО, так і у взаємодії з органами місцевого самоврядування. Рада ВПО поступово почала виконувати роль першої точки контакту для нових переселенців: інформувати, спрямовувати до соціальних служб, юристів, міжнародних організацій, допомагати зорієнтуватися в можливостях громади.
За словами представниці Ради ВПО, зміни відбулися і в комунікації з владою: «За цей рік змінилося саме ставлення. Нас почали сприймати як партнерів, а не як формальний дорадчий орган. З’явився діалог, менше формальності й більше спільної роботи».
Городенківський кейс показує, що інституційна спроможність – це не лише про активних лідерів чи великі ресурси. Це про послідовність, присутність і готовність працювати з пасивністю, сумнівами та недовірою. Це приклад того, що Рада ВПО стає інструментом повільних, але стійких змін – там, де результат вимірюється не кількістю заходів, а рівнем включеності людей у життя громади.
Чотири громади – чотири різні історії, але спільний висновок один: Ради ВПО стають найбільш дієвими тоді, коли мають не лише мотивацію, а й підтримку та знання. Навчання, інституційна спроможність, уміння будувати діалог та партнерство з місцевою владою перетворюють їх із формального органу на реальний інструмент участі та впливу, і саме в цьому полягає довгострокова цінність такої роботи.
Проєкт реалізувався ГО «Точка доступу» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
Громадська організація «Точка доступу» оголошує тендер на надання організаційних та логістичних послуг для проведення розширених Загальних зборів ГО «Точка доступу», 2 дні офлайн, в рамках проєкту «Точка зростання: розбудова інституційної спроможності та командної стійкості задля розвитку громадянського суспільства» в межах грантового конкурсу «Імпульс: розширення можливостей громадянського суспільства для стійкості та відновлення України», що реалізується Міжнародним фондом «Відродження» у партнерстві з Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida).
Запитувана послуга:
Надання організаційних та логістичних послуг для проведення розширених Загальних зборів ГО «Точка доступу», 2 дні, офлайн у м.Київ.
Найменування та характеристики предмета закупівлі, обсяги закупівлі на захід:
проживання (1 доба) у 1-місних номерах категорії «Стандарт» для 10 учасників/
учасниць в готелі з укриттям та автономним живленням на випадок відключення світла та опалення на правому березі м.Київ (за потреби передбачити раннє поселення та пізній виїзд);
харчування (2 дні) з розшифровкою меню за позиціями та цінами:
20 лютого:
Обід
25 учасників/учасниць
Вечеря у вигляді фуршету
25 учасників/учасниць
21 лютого:
Сніданок
10 учасників/учасниць
Кава-пауза
10 учасників/учасниць
Обід
10 учасників/учасниць
Кава-пауза
10 учасників/учасниць
оренда конференц зали (з можливістю організації в ній вечері у вигляді фуршету) та обладнання (мультимедійний проєктор, екран, фліпчарт – 1 шт) – 13 годин;
компенсація транспортних витрат орієнтовно для 10 учасників/учасниць (за фактом вартості квитків).
Максимальна цінова пропозиція не повинна перевищувати:
150 000 грн (з урахуванням вартості квитків).
Строки надання послуг:
20-21 лютого 2026 року.
Місце надання послуг:
м.Київ, правий берег, готель з укриттям та автономним живленням на випадок відключення світла та опалення.
Кваліфікаційні вимоги:
Надавачем послуг має бути: офіційно зареєстрована юридична або фізична особа підприємець, наявність відповідних КВЕДів – 82.30 Організування конгресів і торговельних виставок.
Перелік документів, які має надати учасник тендеру:
Копія документу, що підтверджує державну реєстрацію;
Копія документу, що підтверджує податковий статус;
Тендерна пропозиція, заповнена за зразком (додається);
Оригінал Рахунка-фактури з описом послуг, які надаються, термінами виконання, який дійсний до сплати до 20 лютого 2026р.
Відібраний постачальник послуги має забезпечити оренду зали для заходів (з можливістю організації в ній вечері у вигляді фуршету) та обладнання (мультимедійний проектор, екран, фліпчарт – 1 шт.) – 13 годин, проживання (1 доба) у 1-місних номерах для 10 учасників/учасниць (за потреби передбачити раннє поселення та пізній виїзд); забезпечити компенсацію проїзду орієнтовно для 10 учасників/учасниць за фактом вартості квитків; харчування учасників заходів:
20 лютого:
Обід
25 учасників/учасниць
Вечеря у вигляді фуршету
25 учасників/учасниць
21 лютого:
Сніданок
10 учасників/учасниць
Кава-пауза
10 учасників/учасниць
Обід
10 учасників/учасниць
Кава-пауза
10 учасників/учасниць
Тендерна пропозиція має містити наступну інформацію:
Назва організації, правовий статус, ПІП відповідальної особи та контактна інформація або дані фізичної особи-підприємця (адреса, телефон, електронна пошта)
Цінова пропозиція надання послуг
Додаткова інформація, яка буде важливою при розгляді тендерних пропозицій.
Тендерні пропозиції відправляти на електронну адресу tochkadostupugo@gmail.com з поміткою «Тендерна пропозиція».
Термін подання тендерних пропозицій до 18:00, 4 лютого 2026 року. Термін оголошення рішення тендерної комісії до 18:00 5 лютого 2026 року.
ГО «Точка доступу» оголошує відкритий тендер на закупівлю обладнання в рамках реалізації проєкту «Енергія для дії: стійкість команди у кризах», який впроваджується Міжнародним фондом «Відродження» в межах проєкту «Розширення можливостей громадянського суспільства для стійкості та відновлення України», що фінансується Норвезьким агентством з розвитку та співробітництва (NORAD) спільно із Шведським міжнародним агентством з розвитку співробітництва (SIDA).
Запитувана послуга:
– Закупівля обладнання для статутної діяльності громадської організації «Точка доступу», а саме:
Акумуляторна батарея DEYE SE G 5.1 Pro-B Life 100AH 5.12 kwt
4
Максимальна цінова пропозиція не повинна перевищувати: 300 000 грн.
Строки надання послуг:січень-лютий 2026 р.
Кваліфікаційні вимоги:
До участі у конкурсі запрошуються суб‘єкти підприємницької діяльності, зареєстровані згідно чинного законодавства України: постачальники товару згідно перечня із досвідом роботи у відповідній сфері, не платники ПДВ, з відповідними КВЕД для здійснення торгівлі, що мають заявлений товар, який відповідає державним стандартам або технічним умовам та мають можливість надати оригінали супроводжуючих документів з печаткою та підписом (договір поставки, рахунок-фактура, видаткова накладна)
Учасник тендеру надає організатору наступні документи:
Копія документу, що підтверджує державну реєстрацію;
Копія документу, що підтверджує податковий статус;
Тендерна пропозиція, заповнена за зразком (додається);
Оригінал Рахунка-фактури з описом послуг, які надаються, термінами виконання.
Назва організації, правовий статус, ПІБ відповідальної особи та контактна інформація або дані фізичної особи-підприємця (адреса, телефон, електронна пошта)
Цінова пропозиція надання послуг (за шаблоном)
Додаткова інформація, яка буде важливою при розгляді тендерних пропозицій.
Тендерні пропозиції відправляти на електронну адресу tochkadostupugo@gmail.com з поміткою «Тендерна пропозиція».
Термін подання тендерних пропозицій: до 23:59, 17 січня 2026 року. Термін оголошення рішення тендерної комісії: до 18:00, 18 січня 2026 року.
Дослідження, проведене командою громадської організації «Точка доступу» в межах проєкту «Імпульс» показало, як сьогодні працюють організації громадянського суспільства у Донецькій та Луганській областях – регіонах, де війна триває вже понад десятиліття. Вони пережили релокації, втрату ресурсів, ризики для команд і постійний тиск на громади, але продовжують виконувати свою місію: підтримувати людей, надавати гуманітарну допомогу та створювати нові формати участі для громад.
Метою дослідження було не просто зафіксувати проблеми сектору, а й отримати розуміння, як організації залишаються стійкими, адаптуються до умов війни та продовжують роботу навіть у прифронтових регіонах та в умовах релокації.
Юлія Житінська, керівниця проєкту ГО «Точка доступу», наголошує: «Це дослідження важливе тим, що дає системне уявлення про стан громадського сектору Донеччини та Луганщини, виявляє ключові потреби та виклики організацій і допомагає розробляти цільові програми підтримки. Воно показує, які ресурси і механізми допомагають організаціям залишатися спроможними і підтримувати громади у складних умовах».
Виживання і допомога громадам
Громадські організації Донеччини та Луганщини стали критично важливим елементом стабільності для своїх громад. Вони першими реагували на потреби внутрішньо переміщених осіб, підтримували вразливі групи, створювали волонтерські хаби та допомагали громадам у пошуку нових форматів участі.
Але станом на кінець 2025 року сектор відчуває виснаження: скорочення фінансування, втрата офісів і команд, постійна небезпека та необхідність релокації. Для багатьох організацій питання стабільності стало критичним – тепер не можна розраховувати лише на ентузіазм чи короткі гранти.
Хто брав участь у дослідженні
У дослідженні взяли участь 46 організацій з Донеччини та Луганщини. Серед них як релоковані організації, так і ті, що залишаються працювати на місцях. Переважна більшість – громадські організації, близько 18 % – благодійні фонди. Близько 70 % організацій утворені після 2014 року, що свідчить про появу нового покоління ОГС, народжених у відповідь на війну та потреби внутрішньо переміщених осіб (ВПО).
Більшість організацій (68 %) змінили своє місцезнаходження через бойові дії. Вони обрали для релокації безпечніші регіони України, зокрема Дніпропетровську, Київську, Кіровоградську, Львівську, Черкаську, Івано-Франківську та Волинську області. Третина залишається на Донеччині, продовжуючи роботу у складних умовах.
Важливий сигнал: операційні гранти
Близько 35 % респондентів вважають за доцільне запровадити спеціальні програми «операційних грантів» на підтримку персоналу та офісної діяльності. Такі програми можуть стати новим імпульсом для розвитку, адже це не просто фінансова допомога – це інструмент стабільності, який дозволяє організаціям планувати роботу на рік і більше, працювати більш системно.
Зокрема, у Польщі урядова програма PROO (Урядова програма розвитку громадських організацій на 2018–2030 роки), адміністрована Національним інститутом свободи, передбачає гранти на інституційний розвиток ОГС, включно з багаторічною підтримкою громадських організацій та аналітичних центрів. У Литві діє Національний фонд НУО (NGO Fund) при Міністерстві соціального захисту та праці, який надає сталий інституційний та кадровий супровід ОГС, що у документах ЄС описується як механізм «стійкої інституційної підтримки ОГС». Такий досвід демонструє, що інституційне фінансування є важливим інструментом стабілізації сектору в умовах тривалих криз або підвищених ризиків.
Сектор у 2025 році: виживання та трансформація
Дослідження показує: громадські організації Донеччини та Луганщини залишаються життєздатними, але ресурсно виснаженими. Втім, втрата офісів, скорочення фінансування і людських ресурсів не зупинили їхню роботу. Чимало організацій продовжують діяльність завдяки внутрішній мотивації, горизонтальним мережам і місії, яку вони виконують.
Головна негативна зміна у 2025 році – фокус з розвитку на виживання. Замість масштабних програм та адвокації, більшість організацій вимушено зосереджені на базовій допомозі та короткострокових гуманітарних ініціативах. Водночас ті організації, як релокувалися, вже інтегруються у нові громади, поширюючи власний досвід, експертизу та розширюючи географію громадянського суспільства України.
Загалом потреби сектору комплексні: фінансові, кадрові, безпекові та інституційні. Найглибший запит – на стійкість у всіх її формах: проєктну, організаційну, психологічну та системну. Як підкреслюють представники ОГС: «Ми не хочемо просто ще один грант. Ми хочемо знати, що матимемо можливість працювати й через рік».
Дослідження громадської організації «Точка доступу» показує: громадський сектор Донеччини та Луганщини зберігає спроможність і адаптивність, незважаючи на виснаження та складні умови. Інституційна підтримка, операційні гранти та стабільність персоналу критично важливі для того, щоб організації могли залишатися ефективними і довгостроково підтримувати громади у прифронтових регіонах.
Дослідження проводилося у межах Проєкту «Імпульс», що реалізується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обовʼязково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.
Дослідження, проведене командою громадської організації «Точка доступу» в межах проєкту «Імпульс» показало, як сьогодні працюють організації громадянського суспільства у Донецькій та Луганській областях – регіонах, де війна триває вже понад десятиліття. Вони пережили релокації, втрату ресурсів, ризики для команд і постійний тиск на громади, але продовжують виконувати свою місію: підтримувати людей, надавати гуманітарну допомогу та створювати нові формати участі для громад.
Організації Сходу України довели: справжня стійкість проявляється через людей і їхню здатність залишатися поруч, підтримувати одне одного та розвиватися, навіть коли обставини змінюються. Одні працюють у своїх містах, поруч із лінією фронту, інші релокувалися й діють у різних регіонах країни, але не втратили свого коріння. У межах проєкту «Імпульс: розширення можливостей громадянського суспільства для стійкості та відновлення України» команда ГО «Точки доступу» поспілкувалася з цими організаціями, щоб розповісти про їхню силу стійкості, важливу роботу, людей і досвід, який надихає діяти.
Все буде добре: підтримка дітей та родин поруч із фронтом
У Краматорську, майже на лінії фронту, продовжує працювати команда незламних, і це справжня синергія громадянського суспільства. Трансформувавши діяльність поблизу лінії фронту, сьогодні команда благодійної організації «Благодійний фонд «Все буде добре – Україна» створює простори, дружні до дітей, і підтримує родини, що залишилися у прифронтових громадах. Основні напрямки зумовлені війною – це психоемоційна підтримка дітей і родин через освітні заходи. Локації працюють у Краматорську, Лозовій, Павлограді та Балаклії, а мобільні бригади приїжджають туди, де допомога потрібна найбільше.
Як розповідає регіональний координатор проєктів Олександр Іванов, команда, що сьогодні працює у прифронтових громадах формувалася з 2022 року з волонтерів, які просто хотіли бути корисними громаді. Спочатку без офіційних статусів, вони допомагали дітям, сусідам, літнім людям. Згодом ініціатива переросла у професійну діяльність: сьогодні це згуртована команда фахівців, які працюють навіть у складних умовах і залишаються вдома, поруч із людьми.
Модель роботи організації гнучка й орієнтована на безпеку. Там, де масові заходи неможливі, команди переходять на індивідуальні формати, відвідуючи родини, щоб діти могли навчатися, грати й відчувати турботу. Команда активно комунікує щодо потреб і співпрацює з місцевою владою, допомагає шукати рішення, наголошуючи: важливо не втратити можливість діяти.
Локальні ініціативи, як зазначає Олександр Іванов, залишаються критично важливими, але, на жаль, Донеччина поступово зникає з фокусу міжнародних донорів. План на майбутнє – залишатися у рідному місті, розвивати молодіжний і волонтерський рух, допомагати людям брати відповідальність за своє життя, а з часом повернутися до основної діяльності організації – впровадження природоохоронних ініціатив, бо відновлення природи – це важлива частина відновлення життя.
Слов’янський культурний центр «Задзеркалля»: від релокації до національної платформи
Слов’янський культурний центр «Задзеркалля» – приклад стійкості та розвитку, навіть в умовах релокації. Коли у 2022 році війна змусила команду залишити Слов’янськ, вони не припинили роботу, а відновили її у Кропивницькому. Формально зберігши юридичну адресу на Донеччині, організація створила два операційні офіси: один у Слов’янську, другий – у Кропивницькому, а згодом поступово розширила діяльність на інші регіони.
Вже за рік команда працювала у 12 областях України. Вони реалізували партнерські проєкти з міжнародними організаціями, зокрема з ЮНІСЕФ, у сфері підтримки дітей і молоді. Основний фокус команди – не лише гуманітарна допомога, а й розвиток: створення освітніх і культурних просторів, підтримка батьківських спільнот і формування нових підходів до соціально-емоційного навчання.
Після релокації команда об’єднала людей із різних міст – переселенців із Слов’янська, Костянтинівки, Бахмута, Маріуполя та місцевих мешканців Кіровоградщини. Разом вони створили платформу NGO SHELTER, яка допомагає іншим релокованим організаціям пройти складний період невизначеності, побудувати системні процеси та віднайти стратегію.
Окремий напрям – культура відновлення: платформа об’єднує заклади культури Слов’янщини та допомагає зберегти культурну ідентичність тих, хто змушений був виїхати. Сьогодні «Задзеркалля» має понад 100 меморандумів про співпрацю з громадами у дев’яти областях. Серед ключових напрямів – розвиток культури, підтримка молоді, освіта та посилення інститутів громадянського суспільства. Олександр Кашлаков, голова громадської організації «Слов’янський культурний центр «Задзеркалля» зазначає: «Наша мета – щоб громади на власному досвіді зрозуміли, що таке соціальна підготовка, жили в балансі: ті, хто потребує допомоги, отримували її, а ті, хто може працювати на користь громади, мали можливість реалізувати себе. Ось такий наш, можна сказати, філософський меседж».
«Кризовий медіацентр Сіверський Донець»: інформування, дослідження та підтримка
До 2022 року організація працювала на Луганщині, у Сєвєродонецьку, зосереджуючись на медіа, розвитку громадянського суспільства та посиленні локальної демократії. Війна змусила команду виїхати з Луганщини і продовжити роботу у релокації.
У перший рік війни основний фокус змістився на гуманітарні ініціативи: доставка ліків, продуктів харчування, засобів гігієни та іншої допомоги людям, що залишилися на звільнених і небезпечних територіях. Поступово команда відновила традиційні напрямки роботи, відкривши хаб для ВПО та релокованих громадських організацій на Закарпатті. Паралельно продовжили медійну діяльність, запровадили онлайн-дискусії та дослідження діяльності інститутів громадянського суспільства й потреб ВПО.
Як зазначає Олена Ніжельська, голова громадської організації, ключовим чинником активності команди стало відчуття єдності та взаємопідтримка всередині організації. Вони співпрацюють із військовими адміністраціями та іншими ГО, координуючі заходи для усіх, хто продовжує ідентифікувати себе з Луганщиною.
Серед найгостріших викликів сьогодні – забезпечення фізичного простору та фінансових ресурсів, збереження професійного складу і стабільної роботи. Водночас пріоритетом команди є розвиток медійних і дослідницьких проєктів, участь у консультаційних органах національного рівня та підготовка рекомендацій для державних програм. «Кризовий медіацентр Сіверський Донець» демонструє, що навіть у період релокації та кризи команда може залишатися згуртованою, впливовою і здатною формувати рішення, які реально допомагають людям.
Історії цих організацій доводять: навіть у найскладніший час можна залишатися активними, зростати й змінювати середовище навколо себе. Їхня сила – у людях, які не зупиняються, у гнучкості рішень і щирому прагненні робити більше. Вони створюють простори життя, культури й розвитку, доводячи, що справжні зміни починаються з тих, хто діє – згуртовано, послідовно й з вірою у майбутнє України.
Матеріал підготовлений у межах Проєкту «Імпульс», що реалізовується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обовʼязково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.
