Автор: Прокопенко Анастасія

Боротьба і протистояння згуртували українців. Попри виклики і наперекір ворогу ми продовжуємо усі разом розбудовувати нашу незалежну державу. Кращий доказ цих змін – потужний сплеск зародження нових волонтерських та ініціативних груп, попереду в яких великий шлях. І наступний level зростання – це офіційна реєстрація, вже у статусі громадської/благодійної організації

Ми у «Точка доступу» за ініціативи та розвиток Саме тому наші експерти підготували детальну покрокову інструкцію «Як зареєструвати Громадську організацію»:

Які документи підготувати?

Як заповнити форму реєстрації?

На що звернути окрему увагу?

Також посилання на сайт Міністерства юстиції України, де можна знайти необхідні шаблони документів для реєстрації https://online.minjust.gov.ua/dokumenty/go

Зберігайте собі корисний гайд, та не забудьте поділитися. Адже в Україні час змін, і від кожного і кожної з нас залежить, якими ці зміни будуть!

Саме тому, задля майбутнього розвитку, розбудови громадянського суспільства, продовжуємо підтримувати лідерів та лідерок Сходу, і всієї України.

Багато століть в світі використовують в’язальний гачок для створення одягу, аксесуарів та творчості. Це дуже зручно, адже він дозволяє втілювати в життя найрізноманітніші задумки. В’язальний гачок допоможе в створенні своїми руками цікавих аксесуарів для себе і дітей.

За допомогою в’язального гачка можна створювати просто приємні і корисні дрібниці. В’язальний гачок дає масу можливостей для створення своїми руками різних іграшок для малюків, в тому числі зайчиків, ведмедиків та інших звіряток в стилі амігурумі. Такі іграшки можуть стати не лише улюбленцями малюка, але і чудовою прикрасою інтер’єру дитячої кімнати. Окрім того, це чудовий сувенір та подарунок. Саме тому, майстер клас з виробів гачком зібрав як початківців у темі в’язання так і досвідчених користувачів гачком. Під час майстер класу учасниці вчились виробляти патріотичне серце, яке стало чудовим сувеніром.

“Розумію, як стрімко розвивається сфера хенд мейду, це те що може не тільки допомогти розвантажитись, переключитися від новин, а й те, що може принести додатковий дохід (хоча для цього, звичайно, треба попрацювати та відточити свої навички). Тому сьогодні вчилась виробам, які можна легко робити та продавати чи дарувати в якості сувенірів.” – ділиться враженнями учасниця майстер класу

Коли офіс наповнюється неймовірним ароматом квітів, то це означає, що відбувається магія. Цього разу – чаклували під час майстер класу з виготовлення букетів з мила “Мильна флористика”. Букет з мила – це відмінна альтернатива звичайним букетам, їх важко відрізнити від живих квітів та доглядати за таким букетом зовсім не складно. Квіти виготовлені із спеціального мильного розчину з легким квітковим ароматом. Під час майстер класу майстриня продемонструвала процес створення квітів різних форм, поділилась лайфхаками щодо підготовки форми до заливки. А далі кожна учасниця змогла спробувати створити композицію на свій смак. Кожен букет виявися унікальним та не повторним. Також під час того, як учасниці створювали букети, майстриня розказала про можливі комбінації ароматів, про різноманіття постачальників для мильної основи про плюси та мінуси різних фірм, а також розказала як вирахувати собівартість такого виробу.

Маріуполь – місто, що на Донеччині, яке було сповнене сили і краси, натхненне ідеями, планами на майбутнє працьовитих маріупольців. Мальовничі парки і дитячі майданчики, щойно реконструйована площа Миру, новенька набережна, сучасні розважальні і спортивні локації для різноманітних заходів, промислові підприємства, потужна металургія, порт, безліч бізнесових компаній різного масштабу і активне громадське життя, – все це було жорстоко зруйновано ворогом. 24 лютого життя Маріуполя — нині міста-героя України, змінилось назавжди. Маріупольці, яким все ж таки вдалося врятуватись із самісінького пекла, вимушені були переселятись, хтось виїхав за межі країни, але є й багато тих, хто тепер будує нове життя у нових для себе громадах України. Знайомтесь, Ольга Боєва – переселенка з Маріуполя, успішного, квітучого і гостинного міста на березі Азовського моря. В рамках проєкту «Соціальна адаптація під час кризи», що реалізується Громадською спілкою «Громадські ініціативи України», вона поділилася своєю історією. Ольга із родиною, чоловіком та двома дітками, а також з мамою і 90-річною бабусею вимушено переїхали до Ворохти, і вже більш ніж півроку родина будує нове життя, бо повертатись наразі нікуди…

Історію героїчного протистояння Маріуполя і Азовсталі ворогові знає весь світ! Як вам вдалося врятуватись і виїхати з міста під час бойових дій?

Мій чоловік працював на ММК Ілліча – потужному металургійному заводі у Маріуполі. 23 лютого з’явилась інформація, що надвигається страшна біда, на місто йдуть війною, тому було прийнято рішення виїжджати з родиною. Планувалось, що виїзд буде короткостроковим, бо таке ж ми переживали вже у 2014 році. Тому, вважаючи, що ситуація ця ненадовго, ми зібрали наших двох дітей, яким 3 і 11 років, склали мінімум речей, забрали бабусю, якій 90 років, і поїхали до моєї мами – у селище Ланцеве, що у Запорізькій області. Але сталося страшне: на четверті сутки нашого перебування у селище зайшли російські війська, селище опинилося під окупацією. Якийсь час ми вимушено перебували там, під обстрілами. Зникло світло, зв’язок. До речі, нажаль, зв’язку з цим селом немає і по сьогодні. Їжі майже не було, місцеві фермери допомагали, привозили хліб, страх у людей був такий, що сковував. Щоб знайти зв’язок, треба було шукати місце. Так, ми зв’язались з моєю сестрою, яка вже давно проживає у Ворохті, і вона розповіла, що з новин дізналася, як люди виїжджають через Бердянськ, «зеленими» коридорами. Ми вирішили ризикнути, бо вважали, що коридорами буде більш-менш безпечно, доєдналися до колони, і, на щастя, виїхали, але поки тільки до Токмака. Ніч провели в машині, на вулиці, перед танками рашистів, бо нас не випускали одразу. Далі, зранку ми попрямували вже до Василівки, але і там нас з дітьми одразу не випустили, тримали майже цілий день, до ночі. Вночі, через мінне поле, ми їхали далі, і до безпечного місця – Запоріжжя, ми дістались тільки на четвертий день вночі. Вже звідтіля ми доволі швидко дістались до Ворохти.

Олю, розкажіть будь-ласка, чому для переселення ви обрали саме Ворохтянську громаду?

Моя сестра тут проживає з родиною вже понад 14 років. Вона сама з Маріуполя, і історія її доволі цікава. Колись вона поїхала у відпустку до Ворохти, і так закохалась у місцину, що вирішила змінити кардинально життя: звільнилась з роботи у Маріуполі, повернулась до Ворохти, влаштувалася екскурсоводом і вже згодом вийшла заміж. До переселення ми бували у неї в гостях, тому їхали вже майже як у рідне місце.

Як вас прийняла громада? Чи були складнощі?

На щастя, особливих складнощів у нас не було. Місцеві жителі гостинно нас зустріли, допомагали нам всім, чим могли, місцева влада також здійснювала підтримку. Тому адаптувались до нового життя ми досить швидко. Тим більше, що місцина Ворохтянська мальовнича, красива природа і цілюще гірське повітря, добрі і щирі люди, – все це налаштовує на позитивний лад, надихає і мотивує жити далі, працювати, будувати плани і втілювати мрії.

Чим ви зараз займаєтесь? Чи вдалось влаштуватись на новому місці?

Взагалі я майстер манікюру і педикюру, у Маріуполі працювала вдома, бо діти маленькі, і ні з ким їх було залишити. Коли ми виїжджали, за порадою свого чоловіка, я забрала інструменти. Цікаво, що речей я взяла мінімум, документи також не всі зібрали, але інструменти забрала, тож, чоловік виявився далекоглядним. У Ворохті я продовжую працювати нейл-майстринею, є клієнти, тож, все добре, можливість продовжувати займатись улюбленою справою дуже допомагає адаптуватись, познайомитись з новими людьми.

Чи долучились ви до життя громади? Можливо, брали участь у якихось заходах?

Окремо зазначу, що вдома, у Маріуполі, до громадської активності я не мала ніякого відношення: і діти маленькі, і часу вільного не було. Переселившись до Ворохти, у якийсь момент відчула поклик доєднатись до активностей. Життя громади цікаве, проводяться різні заходи, – майстер-класи, тренінги, воркшопи. Намагаюсь частіше брати участь, бо це, безумовно, величезна підтримка духу, можливість ділитися досвідом і знаходити нових друзів. Для людей, що вимушено переселилися до нових громад і намагаються будувати своє життя практично спочатку, такі інтеграційні заходи – цінна нагода і з психологічної точки зору особливо. Переселенцям важливо розуміти, що вони не на самоті у своїй біді, єдність і підтримка – це дуже важливо. Про себе скажу, що саме у новій громаді отримала цікавий досвід організації громадських заходів. З іншими переселенцями та місцевими жителями ми влаштували невеличку акцію – мітинг проти референдуму на окупованих територіях. Ідея народилась, коли я їхала з Івано-Франківська, і побачила, що там планується така акція. Вирішила, що і ми так можемо у Ворохті, тож, придумали і реалізували. У нас громада невеличка, на акцію проти референдуму на окупованих територіях зібралось понад 30 людей. Зазначу, що це була суто громадська ініціатива переселенців. Ми, так би мовити, самоорганізувалися. Спочатку у нашій місцевій групі у Telegram-каналі розмістили оголошення про проведення, зазначили час і місце зборів. Далі, вже у зазначений день підготували плакати, на яких написали наші рідні міста, що наразі під окупацією ворога, і провели таку акцію. Діткам, які прийшли з батьками, ми організували патріотичний аквагрим у вигляді національних прапорів. Вважаю, що про такі речі не можна мовчати, разом, ми – українці, у притаманній нам силі духу і відчутті братерства, обов‘язково переможемо!

Як на Вашу думку, наскільки дієвими і цінними є такі заходи для інтеграції переселенців у приймаючі громади?

Від себе та своєї родини хочу подякувати за можливість доєднатися до активного життя Ворохтянської громади. Через такі суспільно корисні заходи, можливість навчання, спілкування і дискутування в інтеграційних просторах будується міцна дружба і співпраця, генеруються подальші плани розвитку – як особистого, так і всієї громади. Із задоволенням продовжуватиму свою діяльність, ідей багато, і всі разом, підтримуючи один одного, ми обов‘язково все реалізуємо!

У матеріалі використані світлини з особистого архіву Ольги Боєвої. Знайомство та бесіда з героїнею історії відбулася в інтеграційному центрі у м. Ворохта, на одному із заходів, що відбувся в рамках проєкту «Соціальна адаптація під час кризи», що реалізується Громадською спілкої «Громадські ініціативи України» у 9 областях нашої країни.

У Ворохті вихідні пройшли з користю. 8 жовтня відбулися два майстер класи для дітей: «Патріотичний 2D Pixel Art – створи власного захисника та захисницю!» та «Ігроландія» – створи власну гру-платформер «Ми з України!» Учасники та учасниці створили свої стікерпакі, та розробили гру, де супер герой перемагає злих орків.

Ініціатива Meet and Code

реалізовується організаціями SAP, Haus des Stiftens gGmbH, TechSoup Europe спільно з мережевим партнером в Україні

Ресурсним центром ГУРТ.

Пам’ятаєте, ми говорили що провели вихідні з користю. Так от, хочемо розказати трошик детальніше про наші заходи, які відбулись в рамках Ініціативи Meet and Code, що реалізовується організаціями SAP, Haus des Stiftens gGmbH, TechSoup Europe спільно з мережевим партнером в Україні Ресурсним центром ГУРТ. Перша подія – Патріотичний 2D Pixel Art – створи власного захисника та захисницю! Тут учасники та учасниці малювали патріотичні стікери у програмі GIMP, а також дізнавались інформацію про цей інструмент. GIMP безкоштовний графічний редактор, який можна назвати альтернативою Photoshop. У GIMP можна знайти багато тих же функцій, що і Photoshop. Інтерфейс також дуже схожий. Корисна особливість програми при роботі з піксель-артом – можливість налаштовувати розмір та форму олівця. Ця особливість дозволяє малювати, використовуючи патерни. Тож гості заходу з користю провели час та намалювали чудових персонажів.

Громадська організація “Мелітопольська волонтерська група” вимушена була виїхати з окупованого міста через небезпеку для громадських активістів збоку російських окупантів. І майже одразу почався проєкт, який спрямований на протидію російській пропаганді. В рамках проєкту на сторінках соцмереж публікуються достовірні українські новини щодо окупованого Мелітополя, робиться фактчекінг заяв окупаційної адміністрації, а також проводиться низка тренінгів з медіаграмотності.

Громадський спротив діям окупантів відбувається як на території України, так і на тимчасово окупованих територіях. Дивіться у відео де ховається брехня про комунальні тарифи окупованого Мелітополя.

До Дня Державного Прапора та Дня Незалежності України запрошуємо на Толоку та кіно вечір.

Запрошуємо мешканців та гостей Ворохтянської громади 22 серпня о 16 годині провести невеличке прибирання центральної частини Ворохти (будемо фарбувати лавиці та прибирати сміття на центральній площі). Для молодших учасників Толоки о 16 годині відбудеться перегляд мультфільму «Співай», а для старших – о 18 годині перегляд фільму «Крути 1918». Перегляд відбуватиметься під відкритим небом на площі біля селищної ради.
Тож, очікуємо вас о 16 годині 22 числа (понеділок). З собою мати гарний настрій, організатори забезпечать фарбою, пензликами та рукавичками. Під час перегляду фільму будемо пригощати смачним Карпатським чаєм.

Цей захід відбувається в рамках проекту “Соціальна адаптація під час кризи”

Смаколики, веселе родинне дозвілля у приємній компанії, національний колорит і яскраві емоції! У такій неймовірній синергії, надихаючись дзвінким повітрям і краєвидами рідних українських карпатських полонин 7 серпня відбувся фестиваль справжньої гуцульської кухні. На меті організатори фестивалю мали створити атмосферу єднання, згуртованості, знайомства з місцевою культурою, зміцнення дружби і згуртованості сильних духом українок і українців.

Це було дійсно красиве свято єдності і дружби! Організатори підготували гостям багато цікавих активностей: розважальні майданчики для дітей, кінні прогулянки, за підтримки молодіжної ради Ворохтянськоі громади відбувся турнір з міні-футболу. Музично надихали і створювали справжній гуцульський настрій талановиті музиканти Fiinka, Діана Бігун, Сергій Лазановський. 

Гуцульська кухня одна з найсмачніших і займає почесне місце у національному етносі. Венцем свята став справжній обід горян! Гостей частували традиційними гуцульськими стравами, – баношем, бограчем та іншими смаколиками. До приготування особисто долучився голова Ворохтянської громади Дзем‘юк Олег Михайлович, пригостивши гостей смачною картоплею з м‘ясом по-гуцульськи за родинним рецептом.

Єднання заради перемоги, взаємодопомога, створення сприятливих і комфортних умов життя, для людей, яким довелося все розпочати спочатку, знайомство з місцевою культурою і занурення у гостинний карпатський колорит. Тож, можна стовідсотково стверджувати: все вдалося, і такий фестиваль став чудовим гостинним майданчиком для зростання і зміцнення дружби, співпраці місцевих жителів і гостей громади, які вимушено, через війну, покинули свої домівки.

Учасниці заходу поділилися враженнями.

Ліхновська Христина, місцева жителька зазначила: «Ми раді бачити людей у нас, ми раді допомагати, з перших днів зустрічаємо і розуміємо, що це є наша спільна біда, спільне горе, з яким ми маємо боротись тільки разом, пліч-о-пліч. Ми організовуємо різні заходи, щоб підтримати психологічний стан людей, бо з кожним днем людям все важче, всі хочуть повернутись до своїх домівок, тому ми намагаємось якось їх підтримати».

Катерина, переселенка з Харкова, розповіла про свої відчуття від перебування у Ворохті: «Мені тут дуже подобається, комфортно, проводяться цікаві заходи для місцевих жителів і переселенців. Ми, як люди, які переселені, таким чином інтегруємося у життя громади, нам це дійсно приємно і комфортно, і ми всім вдячні за це».

Захід відбувся в рамках проєкту «Соціальна адаптація під час кризи», за підтримки Ворохтянської селищної ради (територіальної громади Ворохти та Татарова). Слідкуйте ща анонсами. Попереду всіх чекає ще багато сюрпризів, – майстер-класи, тренінги, толока та ще багато активностей!

Чи може бути смачно і весело водночас, та ще й задля перемоги? На фестивалі справжньо гуцульської кухні можливо все

Смачно! Колоритно! Весело! Смачна кухня горян займає достойне місце в українській національній кухні !

31 липня у всіх жителей та жительок гостинної Ворохти, а також гостей громади, є чудова нагода скуштувати традиційну гуцульську смакоту, весело провести час всією родиною серед чудової гірської природи та ще й за бажанням задонатити задля ПЕРЕМОГИ

На вас чекають:

Смачні страви гуцульської кухні

Розважальні майданчики і активності для дітей

Неймовірно надихаюча музика у живому виконнанні

Гуртуємось, адаптуємось у дружній Ворохтянській атмосфері, наближаємо перемогу разом! Усі кошти, зібрані під час заходу віддамо на потреби #зсу.Зустрічаємося 31 липня о 13:00 на стадіоні біля школи.Захід відбудеться в рамках проєкту «Соціальна адаптація під час кризи»

Екскурсії приймаючою громадою, – можливість ближче пізнати один одного, познайомитись з культурою, традиціями, історією, природою та буденним життям місцевих жителів. Тож, на важливому етапі інтеграції гостей громади та задля мотивації у подальшій дружбі та співпраці ГО «Точка доступу» запрошує всіх охочих на екскурсію на гору Лисину.

Стежка на гору Лисину проходить територією Карпатського національного природного парку, першого та одного з найбільших природних парків України. Тут необхідно обережно слідувати стежкою, адже в парку безліч рослин, занесених до Червоної книги, а також квітів і трав, які в інших куточках Землі просто не зустріти. Таким чином, Карпати – одне із небагатьох місць, де збереглися унікальні природні комплекси.

Стежка звиватиметься горами в оточенні лісів. Вона перетинає ялинові хащі, схожі на готичні собори з гострими шпилями, величезні сосни, які, здається, готові дотягтися до неба. Карпатські ліси рясніють сонячними галявинами, де в теплих і світлих росте ожина, чорниця, суниця та інші ягоди, розкидані серед трав як кольорові ліхтарики. Серед коріння дерев причаїлося багато грибів.

Вийшовши з лісу, ви опинитеся на території полонин карпатських побратимів відомих альпійських лук. Це величезні лужки, вкриті м’яким килимом свіжої трави, з якого виглядають яскраві квіти. Полонини – дуже мальовничі куточки. Звідси відкривається панорама Ворохти та краєвиди на Горгани, одну з найбільших гірських систем Українських Карпат, вкриту лісами.

Загалом довжина маршруту становить близько 7 кілометрів, і похід не надто складний. Втім, на початку є різкі підйоми. Проте це не завадить ближче познайомитися з Ворохтою, помилуватися найкрасивішими панорамами на околицях селища та відпочити серед тиші природи.

*** Екскурсія у Ворохтянській громаді відбудеться 19.07.22 о 14:00. За детальною інформацією запрошуємо звертатися за телефоном 0(50)3686074  або писати нам у соціальних мережах https://www.facebook.com/dostupoint. Участь у екскурсіях безкоштовні

Значна кількість українців стали внутрішньо переміщеними особами (ВПО) через війну
Росії проти України, а деякі люди, на жаль, сьогодні вже двічі є переселенцями. Згідно
даних міжнародної організації з міграції, в Україні зареєстровано більш як, 7,1  млн.
внутрішньо переміщених осіб. Більшість з них обирає для тимчасового проживання
невеличкі громади, і найбільше гостей сьогодні налічують саме громади у центрі та на
заході України.

Людина, за своєю сутністю, не може жити без соціуму, тому, після вдоволення базових
потреб, оговтавшись від першого шоку і стресу, ми шукаємо спілкування, розвитку,
намагаємось повернути відчуття приналежності до суспільно-важливих речей. Створення
інтеграційних просторів відкриває нові можливості не тільки для гостей долучитись до
активного життя у громаді, віддячити за гостинність, а й для приймаючих громад посилити
власний потенціал, перетворити гострі виклики на нові можливості, познайомитись і
зав‘язати міцні дружні стосунки. 

В рамках проєкту «Соціальна адаптація під час кризи», що реалізується спілкою
«Громадські ініціативи України», у 9 громадах у 9 областях України створюються
інтеграційні простори. Змістовне наповнення центрів буде залежати від потреб внутрішньо
переміщених осіб, їх бажання та можливостей бути залученими до роботи в громаді.

Інтеграційний центр – це місце, сповнене важливими соціальними та освітніми сенсами. У
кожній громаді відбуватимуться зустрічі у дружній атмосфері, освітні заходи з медіа
грамотності, майстер-класи для всієї родини, ігри, а також гостям будуть запропоновані
майстерні і курси із здобуття нових умінь, що дозволить трансформувати діяльність і
допоможе у подальшому працевлаштуванні, за потреби. Під час зустрічей представники
приймаючих громад і гості зможуть не тільки познайомитись з культурою, традиціями, а й
подискутувати щодо проблем у громаді, шукати спільні рішення, включитись в активну
суспільну роботу. 

Страх і розпач через втрату домівки, невизначеність без чіткого розуміння, як жити далі,
–те, що зараз турбує українців. Інтеграційні простори – місце, де всі відвідувачі без
винятку отримають таке важливе сьогодні просте людське спілкування, знайдуть нових
друзів, відчують підтримку, єдність і надійне плече.

Так, «магічної пігулки» від усіх негараздів, на жаль, не існує. Заплановані у центрах
активності не вирішать всі питання миттєво, але точно сприятимуть адаптації та взаємній
інтеграції мешканців громади. . Відвідування інтеграційних просторів безкоштовне для всіх
бажаючих долучитися до цікавих заходів, що вже скоро відбуватимуться. Слідкуйте за
оновленнями.

Адреса інтеграційного простору у Ворохті: вул. Данило-Галицького 41 (ліве крило, офіс Громадської Організаціі “Точка Доступу”).