Автор: Прокопенко Анастасія

Дослідження, проведене командою громадської організації «Точка доступу» в межах проєкту «Імпульс» показало, як сьогодні працюють організації громадянського суспільства у Донецькій та Луганській областях – регіонах, де війна триває вже понад десятиліття. Вони пережили релокації, втрату ресурсів, ризики для команд і постійний тиск на громади, але продовжують виконувати свою місію: підтримувати людей, надавати гуманітарну допомогу та створювати нові формати участі для громад.

Метою дослідження було не просто зафіксувати проблеми сектору, а й отримати розуміння, як організації залишаються стійкими, адаптуються до умов війни та продовжують роботу навіть у прифронтових регіонах та в умовах релокації.

Юлія Житінська, керівниця проєкту ГО «Точка доступу», наголошує: «Це дослідження важливе тим, що дає системне уявлення про стан громадського сектору Донеччини та Луганщини, виявляє ключові потреби та виклики організацій і допомагає розробляти цільові програми підтримки. Воно показує, які ресурси і механізми допомагають організаціям залишатися спроможними і підтримувати громади у складних умовах».

Виживання і допомога громадам

Громадські організації Донеччини та Луганщини стали критично важливим елементом стабільності для своїх громад. Вони першими реагували на потреби внутрішньо переміщених осіб, підтримували вразливі групи, створювали волонтерські хаби та допомагали громадам у пошуку нових форматів участі.

Але станом на кінець 2025 року сектор відчуває виснаження: скорочення фінансування, втрата офісів і команд, постійна небезпека та необхідність релокації. Для багатьох організацій питання стабільності стало критичним – тепер не можна розраховувати лише на ентузіазм чи короткі гранти.

Хто брав участь у дослідженні

У дослідженні взяли участь 46 організацій з Донеччини та Луганщини. Серед них як релоковані організації, так і ті, що залишаються працювати на місцях. Переважна більшість – громадські організації, близько 18 % – благодійні фонди. Близько 70 % організацій утворені після 2014 року, що свідчить про появу нового покоління ОГС, народжених у відповідь на війну та потреби внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

Більшість організацій (68 %) змінили своє місцезнаходження через бойові дії. Вони обрали для релокації безпечніші регіони України, зокрема Дніпропетровську, Київську, Кіровоградську, Львівську, Черкаську, Івано-Франківську та Волинську області. Третина залишається на Донеччині, продовжуючи роботу у складних умовах.

Важливий сигнал: операційні гранти

Близько 35 % респондентів вважають за доцільне запровадити спеціальні програми «операційних грантів» на підтримку персоналу та офісної діяльності. Такі програми можуть стати новим імпульсом для розвитку, адже це не просто фінансова допомога – це інструмент стабільності, який дозволяє організаціям планувати роботу на рік і більше, працювати більш системно.

Зокрема, у Польщі урядова програма PROO (Урядова програма розвитку громадських організацій на 2018–2030 роки), адміністрована Національним інститутом свободи, передбачає гранти на інституційний розвиток ОГС, включно з багаторічною підтримкою громадських організацій та аналітичних центрів. У Литві діє Національний фонд НУО (NGO Fund) при Міністерстві соціального захисту та праці, який надає сталий інституційний та кадровий супровід ОГС, що у документах ЄС описується як механізм «стійкої інституційної підтримки ОГС». Такий досвід демонструє, що інституційне фінансування є важливим інструментом стабілізації сектору в умовах тривалих криз або підвищених ризиків.

Сектор у 2025 році: виживання та трансформація

Дослідження показує: громадські організації Донеччини та Луганщини залишаються життєздатними, але ресурсно виснаженими. Втім, втрата офісів, скорочення фінансування і людських ресурсів не зупинили їхню роботу. Чимало організацій продовжують діяльність завдяки внутрішній мотивації, горизонтальним мережам і місії, яку вони виконують.

Головна негативна зміна у 2025 році – фокус з розвитку на виживання. Замість масштабних програм та адвокації, більшість організацій вимушено зосереджені на базовій допомозі та короткострокових гуманітарних ініціативах. Водночас ті організації, як релокувалися, вже інтегруються у нові громади, поширюючи власний досвід, експертизу та розширюючи географію громадянського суспільства України.

Загалом потреби сектору комплексні: фінансові, кадрові, безпекові та інституційні. Найглибший запит – на стійкість у всіх її формах: проєктну, організаційну, психологічну та системну. Як підкреслюють представники ОГС: «Ми не хочемо просто ще один грант. Ми хочемо знати, що матимемо можливість працювати й через рік».

Дослідження громадської організації «Точка доступу» показує: громадський сектор Донеччини та Луганщини зберігає спроможність і адаптивність, незважаючи на виснаження та складні умови. Інституційна підтримка, операційні гранти та стабільність персоналу критично важливі для того, щоб організації могли залишатися ефективними і довгостроково підтримувати громади у прифронтових регіонах.

Дослідження проводилося у межах Проєкту «Імпульс», що реалізується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обовʼязково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.

Громадська організація «Точка доступу» та Фонд «Освіта для демократії» (Польща) підготували збірник кейсів «Історії змін із прифронтових громад Донецької, Запорізької та Херсонської областей», у якому зібрано результати практичних ініціатив, реалізованих у межах проєкту «Українські громади на шляху до європейської інтеграції». Проєкт довів: навіть у прифронтових і деокупованих громадах можливо впроваджувати європейські практики та досягати реальних змін.

Проєкт тривав з вересня 2024 до липня 2025 року за підтримки Національного фонду підтримки демократії (NED). На конкурсній основі було відібрано шість громад, які протягом року активно навчалися та на основі отриманих знань  впроваджували європейські практики у сфері управління, місцевого розвитку та громадської активності. Попри складні умови війни, вони демонстрували здатність до змін, впроваджували інноваційні підходи та створювали умови для діалогу та  розвитку своїх територій. Збірник містить конкретні приклади успішних проєктів, які показують, що європейські зміни на рівні громад можливі вже зараз .

Ця ініціатива є частиною більш широкої роботи з підготовки українських громад до євроінтеграції, яка продовжуватиметься. Незабаром стартує новий проєкт «Розбудова потенціалу місцевих громад, які постраждали від війни», що стане логічним продовженням уже розпочатих ініціатив і допоможе ще більшій кількості громад впроваджувати сучасні практики розвитку, зміцнювати свій потенціал і створювати умови для майбутніх трансформацій. Слідкуйте за нашими анонсами. 

З публікацією можна ознайомитись за посиланням:
https://dostupoint.org.ua/ukrayinski-gromady-na-shlyahu-do-yevropejskoyi-integracziyi-istoriyi-zmin-iz-serczya-pryfrontovyh-gromad/

Ради ВПО створюють при органах місцевого самоврядування, щоб переселенці мали свій голос у житті громади. Хоч ради не приймають безпосередньо управлінських рішень, проте вони можуть стати фундаментом місцевої політики та є вираженням потреб переселенців. Під час тренінгу для чотирьох громад Івано-Франківщини експерти громадської організації «Точка доступу» розповіли, на яких законах базується діяльність рад і що допомагає їм працювати ефективно. Захід відбувся в межах проєкту «Інституційна підтримка: новий імпульс для рад ВПО» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Експерти ГО «Точка доступу» наголосили: передусім, будь-яка Рада починається з правил. Положення, затверджене владою, – це не формальність, а основа роботи. Воно визначає, для чого створена рада, хто входить до її складу, як ухвалюються рішення. Якщо цього немає, орган ризикує залишитися «ініціативною групою», яку ніхто не сприймає серйозно, а її діяльність не є системною. 

Не менш важливою є прозорість. Протоколи засідань, порядок денний та ухвалені рішення повинні бути у відкритому доступі. Коли люди бачать, як працює рада, з’являється довіра – як у самих переселенців, так і в місцевих мешканців. А владі стає складніше ігнорувати пропозиції, озвучені публічно.

Ще одна умова ефективності – це різноманітність складу. Ідеальний формат, коли в раді представлені різні групи переселенців: від молоді до людей старшого віку, від сімей із дітьми до людей з інвалідністю. Тільки так можна врахувати широкий спектр проблем і потреб.

Рада повинна залишатися «живою». Це означає – постійно тримати руку на пульсі законодавства, поточної ситуації і обовʼязково – постійний зв’язок із переселенцями: проводити зустрічі, опитування, збирати пропозиції. Тоді її діяльність не буде формальністю, а відображатиме реальні запити людей.

І ще один важливий акцент: варто рухатися поступово. Найгостріші питання  для тих, хто вимушено залишив свої домівки і переселився у більш безпечні громади,  – житло, працевлаштування, доступ до послуг. Вирішення таких питань можна розділити на менші кроки і працювати над ними у форматі робочих груп. Так результати з’являються швидше, і громада бачить, що рада ВПО приносить користь.

Топ пʼять простих, але базових порад від експертів «Точки доступу» для ефективної роботи Рад ВПО:

1. Почніть із правил. Чітке положення про Ради та регламент Ради  – це її міцний фундамент.
   
2. Будьте відкритими. Рішення та протоколи, так само як і засідання Ради, мають бути доступними для всіх.
   
3. Залучайте різні голоси. У раді повинні бути представники різних груп переселенців.
   
4. Спілкуйтеся постійно. Опитування та зустрічі допомагають знати реальні потреби.
   
5. Діліть великі завдання на кроки. Маленькі результати формують довіру й показують, що рада працює.

Тренінг на Івано-Франківщині для представників і представниць чотирьох громад Івано-Франківщини – Коломиї, Отинії, Городенки та Болехова показав: навіть складні юридичні речі можна пояснити просто, і важливо не боятися брати їх у роботу. Рада ВПО не повинна бути лише декларацією. Вона стає реальним інструментом змін тоді, коли має законну основу, працює прозоро, представляє справжні голоси людей, підтримує постійний зв’язок із переселенцями та рухається крок за кроком, демонструючи конкретні результати.

Громадська організація «Точка доступу» презентувала довідник гуманітарних хабів громад Донеччини за межами області

Громадська організація «Точка доступу» підготувала довідник громад Донецької області, які створили гуманітарні хаби та центри підтримки переселенців у інших регіонах України.

У документі, підготовленому на підставі даних, отриманих від Донецької обласної військової адміністрації, зібрано ключову інформацію про осередки допомоги, де внутрішньо переміщені особи з Донеччини можуть отримати підтримку, консультації та залишатися на зв’язку зі своїми громадами.

Довідник стане корисним інструментом як для переселенців, так і для організацій, що працюють із ними, адже сприятиме кращій комунікації та доступу до послуг.

Увага: інформацію актуалізовано станом на серпень 2025 року. Рекомендуємо слідкувати за оновленнями на сайті Донецької обласної військової адміністрації dn.gov.ua.

Довідник створено в межах проєкту «Імпульс: розширення можливостей громадянського суспільства для стійкості та відновлення України», що реалізується Міжнародним фондом «Відродження» у партнерстві з Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає офіційну позицію МФВ, урядів Норвегії та Швеції.

Ради ВПО — важливий інструмент інтеграції переселенців у громади, проте без системної підтримки їхня робота часто залишається формальністю. Дослідження реалізації стратегічних планів у чотирьох громадах Івано-Франківщини — Коломиї, Отинії, Городенці та Болехові — показало, що хоча документи існують, їхній вплив на реальні потреби переселенців обмежений.

«Ми запланували і провели дослідження виключно з метою допомогти радам ВПО стати дійсно дієвими та впливовими, надати практичні інструменти для системної роботи з тими, хто починає своє життя практично з нуля на новому місці», — підкреслює Микита БОЄВ, керівник проєкту «Інституційна підтримка: новий імпульс для рад ВПО».

У межах дослідження експерти громадської організації «Точка доступу» визначили слабкі місця у доступі до інформації, моніторингу та системності рішень, а також надали рекомендації, як зробити ради дійсно дієвим інструментом підтримки переселенців. Мета аналізу полягала у визначенні того, як стратегічні плани працюють на практиці, які моделі ефективні, а де виникають ризики та прогалини — для цього аналізували офіційні документи громад, відповіді на запити щодо планів та їхньої реалізації, порівнювали статус легітимації планів і фактичні результати.

Проблеми доступу до інформації

Однією з головних проблем, яку виявили дослідники, став ускладнений доступ до публічної інформації. Деякі представники органів місцевого самоврядування перенаправляли аналітика на сайти або радили звертатися до людей, які формально не є розпорядниками інформації. Нагадаємо, що Рада ВПО є консультативно-дорадчим органом, який утворюється при органах місцевої влади, аби переселенці, які мешкають у цій громаді, змогли долучитися до процесів, які відбуваються у місцевому самоврядуванні. І саме представники ОМС надають інформацію щодо діяльності таких органів, адже є розпорядниками такої інформації. 

«Відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», якщо розпорядник не має запитуваних документів, він повинен направити запит до того, хто ними володіє, і повідомити про це запитувача. В іншому випадку така відповідь вважається неправомірною відмовою», — пояснює аналітик проєкту Роман Кисленко.

На практиці це означає, що під час збору даних дослідники отримували неповні або некоректні відповіді, що впливало на повноту аналізу та свідчить про низьку культуру прозорості й відсутність системної звітності щодо виконання стратегічних планів.

Результати дослідження по громадах

У різних громадах Ради ВПО мають відмінні підходи до затвердження та реалізації стратегічних планів. В окремих випадках документи ухвалюють виконавчі комітети рад, що надає їм офіційного статусу та відкриває доступ до бюджетних ресурсів. Проте навіть у таких громадах бракує системного моніторингу: виконання часто зводиться до переліку заходів без чітких цілей і показників. 

В інших громадах стратегічні плани затверджуються безпосередньо самими радами ВПО. Це підсилює відчуття залученості з боку жителів, проте водночас знижує рівень зобов’язань з боку місцевої влади. У таких документах рідко визначають відповідальних за реалізацію та майже не використовують числових показників. «Такі плани складно оцінити та відстежити прогрес. Є ризик для громади, що заходи у підсумку залишаться лише подіями, а не системними змінами», – пояснює аналітик проєкту.

В окремих випадках плани хоч і розроблені, але досі залишаються неухваленими. У таких випадках переселенці фактично позбавлені інструмента для просування своїх інтересів: без затвердження неможливо інтегрувати план у програми розвитку громади чи претендувати на фінансування. «Без затвердження важко координувати роботу та реально впливати на життя переселенців», – підсумовує експерт.

За підсумками дослідження виявлено, що більшість планів містять розділи про моніторинг і оцінку виконання, що цілком логічно та необхідно для досягнення реального соціального ефекту. Але експерт наголошує, що показники у Планах мають бути чіткими і вимірюваними. Інакше будь-який стратегічний план ризикує залишитися формальністю, яка не приносить реальних змін у життя людей.

Висновки та рекомендації

Ради ВПО Івано-Франківщини мають великий потенціал, проте наразі залишаються слабким інструментом інтеграції переселенців. Однією з ключових рекомендацій дослідження є уніфікувати статус стратегічних планів, чітко визначити індикатори та відповідальних осіб, а також запровадити регулярний моніторинг. «Потрібно зосередитися на системних рішеннях – житло, робота, доступ до соціальних послуг, а не лише на культурних заходах, – пояснює аналітик Роман Кисленко. – А органи місцевого самоврядування мають активніше долучатися до реалізації планів, щоб політика підтримки ВПО була стійкою і інтегрованою у бюджет та стратегії громади».

Керівник проєкту Микита Боєв додає: «Наше завдання – допомогти радам ВПО стати дійсно дієвими, надати практичні інструменти для системної роботи з тими, хто починає життя практично з нуля на новому місці».

У межах проєкту заплановано серію тренінгів із правових засад, фандрейзингу та проєктного менеджменту, а також ознайомчий візит до Черкаської області, де рада ВПО вже демонструє реальні результати. Завершальним етапом стане підписання багатостороннього меморандуму про співпрацю та фінальний форум, який об’єднує ради та представників місцевої влади Івано-Франківщини.

Проєкт реалізувався ГО «Точка доступу»  за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».