Простою мовою про децентралізацію

З 2014 року в Україні триває реформа місцевого самоврядування та територіальної організації влади. Та, на жаль, за 3 роки впровадження відповідних змін, більшість громадян не зовсім розуміє, що це за реформа, і який вплив вона має на якість повсякденного життя мешканців кожного села, селища чи міста.

Підтвердженням цієї ситуації є результати загальнонаціонального опитуванням населення, яке проводилося у червні 2017 року Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно із соціологічною службою Центру Разумкова. Згідно з отриманими даними, добре знають про цю реформу 20% (у серпні 2016 р. таких було 12%), щось чули – 62% (у 2016 р. – 54%), про процес добровільного об’єднання громад щось чули 56% опитаних. 55,6% громадян нічого не чули про те, чи бере участь їх місто/селище/село у процесі добровільного об’єднання.

На фоні ситуації, що склалась, представники громадянського суспільства мають сфокусувати більшу увагу в своїй роботі на покращенні поінформованості населення відносно реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади. Бо від цього залежить можливість людей впливати на розвиток своєї громади, представляти власні інтереси на локальному рівні, просувати зміни, а також – брати участь в роботі ОМС. Аби покращити рівень обізнаності громадських діячів, представників ініціативних груп, активістів, громадська організація «Точка доступу» ініціювала вебінар «Про децентралізацію простою мовою» з  тренеркою, консультанткою з розвитку громад Альоною Долею. Нижче наводимо ключові моменти з вебінару.

Що таке місцеве самоврядування ?

Стаття  7 Конституції  України встановлює, що «в Україні гарантується місцеве самоврядування». Тобто, місцеве самоврядування це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сел, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Здійснюються відповідне право територіальними громадами сел,  селищ,  міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад  сел, селищ, міст.

Проте, існують і недоліки в чинній системі розподілу компетенцій. Зокрема:

  • yнiфiкацiя повноважень органів мiсцевого самоврядування територiальних громад незалежно вiд їх категopiї, кiлькостi населення та матерiальноrо забезпечення;
  • нечiткий розподіл повноважень мiж органами мicцевого  та державного управління  на субpeгiональному та peгіональному рiвнях;
  • недосконала система контроля  за  дiяльнiстю органів мiсцевого  самоврядування;
  • недосконалість інституту делегування повноважень та відповідних йому засобів струмувань і  противаг, що є потенційним  джерелом конфлікту.

Нині в Україні триває процес децентралізації, завдяки якому об’єднанні територіальні громади отримають більше можливостей задля свого розвитку. І дуже важливу роль в цьому процесі відіграє готовність громади представляти свої інтереси, зосереджуючи увагу на стратегічних цілях та проблемах, потребах, що цікавлять широке коло громадськості. Участь громадськостi є процесом, що може вiдбуватися в межах громади i полягає в орrанiзацiї громадян, у тому числi через дiяльнiсть недержавних організацій, з метою здiйснення впливу на процес прийняття рішень на локальному рівні. І беручись за процес залучення людей, необхідно пам’ятати, що громадяни найбiльше долучаються до справи, якщо проблема, яку необхiдно вирішити, стосується їх безпосередньо.

Участь громадськості

  • це процес, завдяки якому зацікавлені сторони беруть участь у мiсцевих публiчних справах;
  • це фундаментальне право людини та вiдкритий  підзвітній  процес, завдяки якому окремi люди та їх групи можуть обмiнюватися своїми поглядами та впливати на прийняття рiшень;
  • це демократичний процес залучення людей до обдумування, прийняття рiшень, планування, розвитку та наданнi послуг,  якi впливають на їхнє життя.

Користь від участі

Коли між муніципалітетом та місцевим населенням/громадськими організаціями побудована  постійна, ефективна взаємодія, то відбувається синергія, бо участь створює нові стимули та розкриває  нові горизонти для співробітництва. Вона забезпечує динамічний процес взаємного навчання, сприяє дискусіям, обґрунтуванню  рішень по досягненню згоди. Саме подібна взаємодія, сприяє віднаходженню інноваційних рішень на іноді складні та важливі для громади проблеми. Водночас участь забезпечує найкраще використання місцевих ресурсів. У даний момент, враховуючи результати соціологічного опитування, рішеннями місцевої ради не задоволенi 63% респондентів. В свою чергу 37% - задекларували своє бажання взяти участь в управлiннi своїм селом, селищем чи містом, в той час як 50% зiзнались, що не готові до цього.  Відповідна статистика дуже ілюстровано показує настрої людей та рівень готовності українців до відповідального підходу щодо життя своєї громади.

Реформа децентралізації передбачає:

  • право вирішувати  передачу повноважень;
  • спроможність-передачу коштiв громадам; 
  • люди отримають можливiсть творити (через вибори) орган місцевого самоврядування (ОМС);
  • ОМС відтворює ефективність своєї роботи перед виборцями, законність перед державою.

Очікувані результати від реформи децентралізації:

  • жителi громад отримують соцiальнi, адмiнiстративнi комунальнi  послуги якiсно та наближено до мiсця проживання;
  • громади отримають у розпорядження ресурси землю, встановлення мiсцевих податкiв iзборiв, доступ до мiжнародних кредитiв;
  • стимулювання економiчноrо розвитку i залучення iнвестицiй до громад для створення нових робочих мicць;
  • дрiбнi громади зможуть об'єднати фiнансовi, майновi та ітелектуальнi ресурси для покращення якосі послуг та удосконалення мiсцевоi інфраструктури;
  • посилиться вплив громади на прийняття рiшень, планування розвитку та формування бюджету.

Основні проблеми у процесі здійснення реформи:

  • незавершений процес законодавчого регулювання;
  • слабкість місцевої економіки, що заважає територіальним громадам бути спроможними;
  • недотримання критеріїв спроможності при об’єднанні громад;
  • небажання заможних громад об’єднуватись з бідними селами;
  • тиск на громади з метою змусити їх об’єднатися або навпаки;
  • недостатнє кадрове забезпечення органів управління ОТГ;
  • недостатня інформаційно-просвітницька робота у громадах.